Шовковицю дуже часто називають ще тутовим деревом. Росте вона переважно в Африці, Середній Азії, Європі, Америці. На сьогоднішній день розрізняють кілька видів даного великого чагарнику. Практично всі вони знайшли своє широке застосування не тільки в медицині, але ще й у здоровому харчуванні. Якщо говорити про застосування даного дерева безпосередньо в медицині, то в цьому випадку відразу ж варто зазначити, що вперше в цій області вони почали використовуватися ще багато століть тому. Так, наприклад, плодами цієї рослини лікують малокрові, різні захворювання нирок і печінки, шлунково-кишкові недуги, а також численні серцево-судинні патології, в числі яких і гіпертонічна хвороба. Сік, одержуваний з плодів цього дерева, знайшов своє широке застосування в терапії захворювань горла. Сироп з його плодів наділений досить сильною потогонною дією. Настій кори рослини застосовується як глистогінний препарат. Лікують цією рослиною і цукровий діабет, а також недуги кожного покриву. Що стосується застосування шовковиці в харчуванні, то в даному випадку варто звернути увагу читачів на той факт, що плоди цієї рослини можна використовувати в їжу як в сушеном, так і у вареному або свіжому вигляді. З них виготовляють і киселі, соки, а також компоти. Напої, що виготовляються з плодів цієї рослини, наділені солодкуватим з кислинкою смаком. Слід зазначити і той факт, що їм притаманний особливий аромат меду. Плоди цієї ж рослини додають і в пироги. Сік цієї рослини є основним компонентом виготовлення і вина, оцту, а також сиропу. Як сироп, так і вино, а також оцет наділені легким слабким ефектом.

Щоб зібрати кору з кореня шовковиці білої, для початку потрібно викопати сам корінь. Роблять це, як правило, взимку. Корінь викопується, миється, після чого з нього зіскаблюють верхній шар. Отриману кору необхідно спочатку висушити на сонці, а вже потім застосовувати для виготовлення тих чи інших лікарських засобів. Зазначимо відразу ж, що смак кори цієї рослини дуже солодкий. Цьому корені властиво сприятливо впливати в найперше на селезінку і легені. З його допомогою не тільки усувають набряк, а й лікують задишку, знімають підвищену температуру тіла, а також виганяють воду. Показаннями до застосування кори кореня шовковиці білої є, насамперед, задишка. Крім цього дану кору використовують у боротьбі з кашлем, який виникає на тлі надмірного скупчення флегми або через підвищену температуру в області легенів. Не обійтися без допомоги цієї кори і в тому випадку, якщо мова йде про водянку або утруднене сечовипускання. Одутловатість обличчя - ще одне показання до застосування кори кореня цієї рослини. Якщо допомога даної кори потрібна для позбавлення від набряку, тоді її слід застосовувати в первісному вигляді. Задишку і кашель лікують цією корою, яку попередньо гасять у меді. Якщо необхідно приготувати відвар, тоді слід обзавестися десятьма - п'ятнадцятьма грамами сировини. Відразу ж звернемо увагу читачів на той факт, що використовувати кору кореня цієї рослини можна далеко не всім через наявність протипоказань до її застосування. Зате набряклість можна лікувати і спеціальними БАД (біологічно активними добавками).

Коріння таких лікарських рослин як шипшина і шовковиця, безсумнівно, є корисним, оскільки їх можна використовувати для лікування численних патологій різних органів і систем людського організму. Тут же зазначимо, що в терапевтичних цілях можна застосовувати тільки те коріння шипшини, яке розташовується на глибині не більше п'ятнадцяти сантиметрів. Прямо зараз увазі читачів будуть представлені рецепти настоянок як з шипшини, так і з шовковиці. Щоб приготувати настій кореня шипшини, необхідно взяти одну чайну ложку подрібненої сировини, залити його однією склянкою кип'яченої води, залишити покипіти протягом п'ятнадцяти хвилин, після чого дати настоятися ще сто двадцять хвилин. Приймається такий настій шипшини по одній столовій ложці вранці, в обід і ввечері. Даний настій володіє досить потужною антибактеріальною дією. Використовують його для лікування як сечокам'яної хвороби, так і дизентерійної палички, аскаридоза, а також больових відчуттів в області серця. Для приготування настою кори коріння шовковиці, необхідно взяти одну чайну ложку сировини і запарити її протягом двох годин в одній склянці кип'яченої води. Після цього настій проціжуємо і приймаємо всередину по одній столовій ложці вранці, в обід і ввечері. Лікують таким настоєм як бронхіальну астму, так і бронхіт, а також гіпертонію. Цей же настій наділений і болезаспокійливим ефектом, саме тому досить часто його використовують і при больових відчуттях в області шлунково-кишкового тракту або серця.

Не існує відомостей, які б говорили про небезпеку використання гексоралу в період вагітності та годування грудьми. Тим не менш, використовувати в період виношування плоду і лактації препарат слід лише після консультації лікаря. Справа в тому, що не існує і даних про проведення будь-яких клінічних випробувань препарату за участю вагітних жінок. Тому препарат призначається лікарями після зважування всіх «за» і «проти» даного питання. Дійсно, в період вагітності багато майбутніх матусь стикаються з таким неприємним явищем як збільшення кровоточивості десен і поява в роті маленьких виразок, що доставляють страждання. Для боротьби з цими явищами можна використовувати і гексорал. А можна замінити його перевіреними і стовідсотково безпечними народними засобами. Так, для лікування кровоточивості десен можна застосовувати відвар дубової кори. Препарат дуже ефективний. Він покриває слизову рота тонкою захисною плівкою, що не дає проникати мікробам, що викликають кровоточивість. Використовувати його можна хоч по десять разів на дню, але бажано не більше трьох - чотирьох разів. Для простоти і зручності заварювання дубової кори це можна зробити в термосі. Дві столових ложки подрібненої кори запарюються склянкою окропу в термосі і витримуються кілька годин. Потім ліки можна не проціжувати, а брати прямо з термосу і полоскати рот. Дуже просто і ефективно. А ще один народний метод лікування стоматиту і пародонтиту - це чистка зубів сухим молоком. Дуже ефективно, тільки після цієї процедури потрібно ретельно полоскати рот.