Механізми дії наркотичних анальгетиків

Анальгезуючими препаратами, або анальгетиками, називають лікарські препарати, які мають особливу здатність знижувати або прибирати почуття болю, тобто препарати, домінуючою властивістю яких є анальгезія, що виникає в процесі резорбтивної дії і не супроводжується в терапевтичних дозах відключенням свідомості і вираженою зміною рухових функцій. За хімічною природою, характером і механізмами фармакологічної активності нинішні препарати підрозділюють на 2 головні групи: наркотичні та ненаркотичні. Для наркотичних характерні такі основні властивості: • Потужна анальгезуюча активність, що створює можливість їх застосування в якості високоефективних болезаспокійливих препаратів в різних областях медицини, особливо при травмах і хворобах, що йдуть нарівні з вираженим больовим синдромом, • Особливий вплив на ЦНС людини, виражається в прогресуванні ейфорії і виникненні при повторному застосуванні ознак фізичної та психічної залежності, • Прогресування хворобливого синдрому - абстиненції у людей з розвиненим синдромом фізичної та психічної залежності при припиненні застосування анальгетичного засобу, • Усунення токсичних явищ, що викликаються, на ЦНС, погіршення серцевої працездатності, а також полегшення анальгезії специфічними антагоністичними. Фармакологічні дії при вживанні наркотичних анальгетиків обумовлюються їх механізмами дії і засновані на наступному: крім анальгетичного ефекту, всі наркотичні препарати в тій чи іншій мірі діють як снодійний засіб, ускладнюють дихання і кашльовий рефлекс, змінюють тонус кишківника і сечового міхура, сприяють появі диспепсичного розладу.